Дивлюсь я на небо
І бачу красу неосяжну:
Хмарини пливуть,
Наче лебеді білі в воді,
І місяць виходить з-за хмари
Так гордо й поважно
Ті лебеді білі стають золотими тоді.
А місячне сяйво таке,
Що не можна дивитись
І диву даєшся красі,
Що Господь сотворив.
Ні в чому Творець наш
Не міг помилитись,
Коли Він весь світ прекрасний творив.
Хмарини поважно проплили,
І синєє небо
За мить знов стає голубе.
Подекуди зірки,
Наначе моргають до тебе
І манять увись,
Манять в рідну країну тебе.
О, Боже, мій милий,
Ну як же Ти дивно й прекрасно
Руками Своїми
І землю і небо створив.
Як місяць зайде,
Встане сонечко тепле і ясне
Й зігріє усіх
Ніжним світлим промінням з гори.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Четыре реки. Часть-6 - Ирина Ефименко Автор книги: Visla Isaeva (псевдоним автора)
Ссылка на источник: http://revelations.ucoz.net/blog/chetyre_reki_chast_5/2015-05-31-14
Для оформления книги использована картина христианской художницы Dolores Develde с ее личного письменного разрешения.
Ссылка на источник:
https://www.facebook.com/media/set/?set=a.708217649203631.1073741827.280533765305357&type=3
