Какая здесь тень и какая прохлада!
Скажи мне,что путнику в день знойный надо?
В тени отдохнуть, чуть-чуть охладиться,
слегка прикорнуть,остыть,ободриться.
Найти бы в ветвях хоть маленький плод,
ведь древо растет у бушующих вод.
Но древо бесплодно, там нет ничего,
И путник уходит, ругая его.
Но, вот, деревцо на дороге стоит,
Росточком мало, неказисто на вид.
Плодов же так много, что гнется к земле,
И каждый другого красивей, спелей.
В них жизнь,благотворные соки любви,
Ведь древо трудилось - плоды возросли.
Чтоб голод и жажда твои утолились,
Древцо, отдавая любовь, оголилось.
Прочитано 9938 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 3,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Женя, не спешите, у нас принято один стих в день публиковать.
PVL
2009-03-07 15:38:54
Прекрасный стих. Спасибо Женя. Предлагает подумать, какие плоды мы несём по нашей жизни. Благословений.
P.S. Свете Бабак, если бы ты всегда была такой, просто приходящей на помощь, сколько радости приносила бы людям и Господу. Благословений.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
